ШМО вчителів історії та правознавства

Плани

Плани

Найпоширеніим способом фіксації навчального матеріалу є план. Плани бувають простіш та складні. Я навчаю учнів складати простий план  уже у 5-6 класах. Головними вимогами до пунктів плану має бути:

1)обов’язкове відображення основної думки;

2) максимально стислий виклад;

3) уникнення питальних речень.

Різновидами простого плану є так звані описові, або картинні плани, де кожний пункт створює повний образ історичної події. Наприклад, до теми «Монгольська навала на українські землі» у 7 класі пунктами плану я пропоную:

1.           «Краще ворога зустріти на чужій землі, ніж пустити на свою».

2.           «…І сповнена була земля Руська ворогами».

3.           «А державу свою назвав Золота Орда».

4.           «…Людей цих держать вони в самому найтяжчому рабстві» та інші.

Простий план може також розкривати ознаки певного історичного поняття. Відомий методист А.В. Гора умовно називав такий план змістовно – історичним. Прикладами його є «Причини політичної роздробленості в Європі», «Значення прийняття християнства на Русі» тощо.

Складний план, або розгорнутий, передбачає, крім уміння встановлювати головне, ще й розвивати навички розрізняти другорядне. Основу такого плану становить простий план, у якому певна частина пунктів, у свою чергу, пояснюється та уточнюється за допомогою системи підпунктів. Наприклад, у 8-му класі до теми «Культура України у др. пол. XVI –  перш. пол. XVII ст» я пропоную учням  скласти такий розгорнутий план:

I.                   Фактори й обставини розвитку української культури.

1.      Боротьба проти дискримінації українського народу.

2.      Козацький ідеал.

3.      Героїка боротьби з турецько – татарською агресією.

4.      Неминучий вплив польської культури, поширення з Західній Європи ідей гуманізму та реформації.

II.                Освіта та шкільництво.

1.      Початкові школи при церквах і монастирях.

2.      Середні школи при церковних братствах.

3.      Академії.

а) 1576 р. – Острозька академія.

б) 1635 р. – Києво – Могилянська академія.

    III.     Розвиток української мови.

              1. Слов’янська граматика «Адельфотес» (1591 р.).

              2. «Граматика словесна язика» Л. Зизанія (1596 р.).

              3. «Граматика словенскія …» М. Смотрицького (1616 р.) – основний підручник граматики до к. XVIII ст..

              4. «Пересопницьке Євангеліє» (1561 р.) – найкращий зразок української народної мови його часу і т.д.

Повернутися