ШМО вчителів історії та правознавства

Роль та значення фіксації навчального матеріалу

Роль та значення фіксації навчального матеріалу

Таким чином у вітчизняній методиці викладання історії накопичено чимало способів фіксації навчального матеріалу. І кожний з них має своє методичне призначення. Наслідком використання цих способів є записи учнів, в робочий конспект. Але ці записи можуть бути результатом різної за характером пізнавальної діяльності. Так, школярі можуть переписати план із дошки або записати під диктування вчителя. А можуть вносити в запис пункт за пунктом після обговорення всім класом певної частини викладеного учителем навчального матеріалу. Або – скласти його самостійно після ознайомлення зі всім матеріалом уроку. Тобто способи фіксації навчального матеріалу передбачають різний характер (рівень) пізнавальної діяльності: репродуктивний (на рівні засвоєння готових знань та дії за зразком); реконструктивний або науковий (перетворююче відтворення на рівні виділення головного, зіставлення, наведення власних прикладів та застосування набутих знань у різних ситуаціях); творчий (пошук нових традиційних способів розв`язання проблеми). Який характер пізнавальної діяльності запропонувати учням, залежить від класу (кількості учнів, здатність працювати на кожному із згаданих рівнів), досвіду учнів та вміння учителя організувати різну за характером діяльність школярів.

        Загальноприйнятим у дидактиці є забезпечення руху пізнавальної діяльності учнів від репродуктивного до реконструктивного і творчого рівня. Тому ефективним вважається той спосіб фіксації навчального матеріалу, який відповідає дидактичній меті і застосований на певному рівні пізнавальної активності учнів.

Повернутися

        Соціальне замовлення суспільства до школи на сучасному етапі яскраво висвітлює основну проблему колективно – урочної системи: вимоги до якості підготовки та рівня освіти випускників зростають, а умови навчання залишаються посередині. При широкому діапазоні індивідуальних особливостей дітей, багатоплановості навчально – виховних завдань, різноманітності елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу розв`язати цю проблему в рамках колективно-урочної системи дуже складно.

        Перспективними напрямками у цій справі є оновлення змісту освіти, способів організації навчання, залучення нових дидактичних теорій та передових педагогічних технологій у поєднанні з кращими традиціями української національної школи.

 Тому останнім часом все більше уваги приділяється таким методам навчання, які в основу навчально-виховного процесу ставлять діяльність учня, спрямовують його пізнавальну активність, самостійність, розвивають мислення та надають широкі можливості для інтелектуального, морального і духовного розвитку. Орієнтація на всебічне інформування учнів, запам`ятовування ними великого об`єму знань поступово замінюється на всебічний розвиток особистості, самостійне здобуття знань, критичне ставлення до інформації, засвоєння продуктивних способів оперування нею, досвіт творчої діяльності, що повинно привести до самореалізації учнів.

Уміла фіксація навчального матеріалу на уроках історії багато в чому сприятиме розвитку цих якостей. Хоча той чи інший спосіб фіксації матеріалу – це лише допоміжний засіб. Первинним є логічно побудований виклад вчителя з переконливими документами, емоційний і виразний, з активним залученням учнів до вирішення проблемних питань. Як наголошував американський психолог К. Роджерс: «Не так  важливо вчити дітей, як важливо створити ситуацію, в якій дитина просто не може не вчитися і робить це з задоволенням.» А от створення такої ситуації є завданням кожного з нас.

Працюючи  над проблемною темою «Мотивація учнів до пізнавальної діяльності через основні способи фіксації навчального матеріалу на уроках історії та правознавства»  я спираюсь на педагогічний досвід доктора педагогічних наук , професора О.Пометун, кандидата педагогічних наук Л.Пироженко  намагається зробити урок цікавим, пізнавальним, таким, що може розкрити творчий потенціал особистості, дасти змогу постійно підтримувати високий тонуc дитячої уваги, навчить приймати самостійні рішення саме інтерактивні технології та ігрові завдання.

Тому,  поруч з пояснювально-ілюстративними прийомами  я     використовую на уроках історії та етики в 6, 7, 8 класах та правознавства в 9-10,  ігрові завдання та окремі інтерактивні технології навчання, які дають змогу створювати на уроці ситуацію успіху, включати ігрові моменти, супроводжувати роботу доброзичливим коментарем, що дуже важливо для учнів 6-8 класів з огляду на їхні вікові психологічні особливості. На таких уроках створюється  атмосфера пізнання, пошуку, зацікавленості.   

Наприклад на уроках історії та етики в  6 класах, використовує такі технології як «Мікрофон», «Метод ПРЕС» робота в парах, «Незакінчене речення». Наприклад, інтерактивну технологію «Мікрофон» використовую на етапі мотивації навчальної діяльності. Учні мають уявити, що працюють з мікрофоном (ручка, олівець) і, передаючи його один одному, висловити власну думку про те, чого вони очікують від уроку (що дізнатися, чого навчитися, що пригадати), виходячи з теми. Інтерактивну технологію «Метод ПРЕС» застосовує в 9-10 класах на уроках правознавства, якщо потрібно  учням довести і обґрунтувати свою точку зору, відповідаючи на питання за схемою:

Я вважаю,…

Тому що …

   Отже,

           Крім того, використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і  формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність.  По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості. Ігрові завдання я використовую на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність роботи. Наведу декілька прикладів використання ігрових завдань: 7-А клас. Тема. Середньовічне  європейське суспільство.  На етапі актуалізації опорних знань пропоную учням ігрове завдання «Васал мого васала-не мій васал».   Для перевірки рівня засвоєння теоретичних знань з правознавства у 9-10 класах використовую гру «Ти – мені, я - тобі». Учні заздалегідь мають підготувати питання з теорії теми, що вивчається, для однокласників.

          Також учні отримують домашнє завдання (для виконання за бажанням) ігрового характеру: скласти кросворд, ребус, правову задачу.    Приклад домашнього завдання у 8-А класі при вивченні теми: «Початок національно-визвольної війни»

Домашнє завдання (різнорівневе).

Обов’язково:

Ø Опрацювати текст § 15 .  Дати відповіді, вміщені в кінці параграфу.

За бажанням:

Ø Кмітливим і допитливим скласти кросворд, ребуси чи шаради до вивченої теми.

Ø Змоделюйте свою уявну зустріч із гетьманом Б.Хмельницьким, у формі невеличкої розповіді. (письмово 10 речень).

        Отже, виходячи з власного досвіду, можу зробити висновок, що використання на уроках історії та правознавства окремих інтерактивних технологій та ігрових завдань та різних способів фіксації навчального матеріалу дійсно підвищують рівень пізнавальної діяльності та мотивації учнів.

Пповернутися