4 жовтня 1957 Радянський Союз успішно здійснив запуск «Супутника-1», першого штучного супутника Землі, тим самим дав старт космічним перегонам і став першою «космічною державою». Для СРСР, країни, яка щойно пережила руйнівну війну, запуск супутника означало величезну моральну перемогу. Для Америки ж, що звикла вважати себе найрозвинутішою країною у технологічному сенсі, запуск «Супутника» став важким та неочікуваним ударом, що змусив адміністрацію прийняти низку серйозних заходів, направлених на досягнення технологічної першості.

Лише за чотири місяці, 1 лютого 1958 року, Сполученим Штатам вдалось, після кількох невдалих спроб, запустити власний штучний супутник — «Експлорер-1».

Другим моральним ударом по престижу США став політ у космос радянського космонавта Юрія Гагаріна 12 квітня 1961 року. Почавши пілотовані космічні польоти, СРСР став першою «космічною наддержавою».

Дуже скоро другою «космічною наддержавою» стали США. 5 травня 1961 року американський астронавт Алан Шепард здійснив суборбітальний політ в космос, але світ пам’ятає перший орбітальний політ з Юрієм Гагаріним.

Ця подія настільки вразила американців  що вони  заявили про пілотовані «місячні перегони»    Після численних успіхів СРСР в освоєнні космосу, США зосередились на спробах повернути статус найрозвинутішої у технологічному відношенні держави та звернули свою увагу вбік Місяця. Засобом здобуття американського космічного лідерства стала оголошена вже у 1961 році інтегральна (облітна і посадкова) місячна пілотована програма «Сатурн»-«Аполлон», націлена на досягнення Місяця людиною до кінця десятиріччя 1960-их років.

За 8 років, 16 липня 1969 року з мису Канаверал стартував американський корабель «Аполлон-11» з екіпажем з трьох чоловік — Ніл Армстронг, Майкл Коллінз та Едвін Олдрін. 20 липня було здійснено посадку на Місяць, а 21 липня Ніл Армстронг здійснив вихід на поверхню Місяця. Вигравши «місячні перегони» США допоміг наш співвітчизник Кондратюк Юрій Васильович.  Ім'я нашого земляка  золотими літерами написане в залі слави Космічного музею НАСА в США (Аламатордо). Саме він розробив траєкторію польоту, «трасу» на місяць. Його ідеями скористались американці і назвали його ім'ям у світовій науці  трасу, яка вперше привела людину на Місяць, і кратер на  зворотному боці цього супутника Землі.

Справжнє ім'я вченого - Олександр Гнатович Шаргей. Народився він у Полтаві на вул. Стрітенській, 4. Виховувався у бабусі й нерідного діда.

   В гімназії його зарахували відразу ж у третій клас, такі знання продемонстрував. Ще в гімназії він завів спеціальний зошит і записував у ньому свої перші космічні проекти. У той час літали на дерев'яних літаках, які називали "етажерками", а гімназист Олександр Шаргей уже посилав подумки в космос ракету власної конструкції. Принципову схему відокремлення, а після відвідин Місяця, й стикування посадочно-злітного модуля з кораблем-маткою Сашко придумав у сімнадцять - у 1914 р. Він зробив це абсолютно самостійно, не знаючи навіть праць Ціолковського.

        Після гімназії продовжив навчання в політехнічному інституті Санкт-Петербурга. Він ночами доповнює свої "космічні зошити". Біля космічного апарата розгортаються дзеркала з приймачами концентрованого сонячного тепла, завдяки яким вода розкладається на кисень і водень та перетворюється на пальне.

У 1916 р. студента Олександра Гнатовича Шаргея мобілізують у діючу армію.      На Закавказькому фронті теоретик космонавтики командує кулеметним взводом. А в державі починається революція, що переростає в громадянську війну. Фронт розвалився, і прапорщик Шаргей повертається додому.

 Але по дорозі його мобілізують до війська генерала Корнілова, а згодом  Денікіна. Олександр довго переховується, бо для нової влади він - класовий ворог, білогвардійський офіцер. У цей час працює чорноробом, кочегаром. Жив дуже бідно. Ховаючись у льоху, на основі старих зошитів продовжує працювати, конкретизуючи свої ідеї. Розробляє багатоступеневу ракету, скафандр, керування ракетою за допомогою гіроскопа.

 Шлях до вищої освіти було закрито. Життя юнака і його близьких у ті часи постійно перебувало під загрозою, тому, щоб убезпечити пасинка від червоного терору (а також і себе з дочкою), мачуха вмовила його змінити прізвище. Так у 1921 р. зник Олександр Шаргей і з'явився Юрій Кондратюк. Таємниця справжнього імені Ю. Кондратюка зберігалася аж до 1977 p., коли його сестра Ніна Шаргей перед смертю дала письмові показання комісії ЦК КПІУ.

Надісланий до Москви рукопис одержує блискучу рецензію як нове слово у світовій науці про космічні польоти, але видати книгу свого життя мусить за власний кошт. Ця книга, згодом потрапить у Бібліотеку Конгресу США, звідти - у проект "Аполлон" і відкриє людству дорогу на місяць.

 Він робить винаходи не тільки в галузі космонавтики, а й у пошуку альтернативних джерел енергії, у будівництві величезного елеватора без цвяхів. До речі, за останній проект його звинуватили в шкідництві, посадили в тюрму, а згодом перевели в проектне бюро, так звану "шарашку". Тут він перемагає на конкурсі два спеціалізовані наукові інститути своїм проектом вітрової електростанції. Ним зацікавився сам нарком важкої промисловості Серго Орджонікідзе й домігся, щоб Кондратюка звільнили достроково. Дорогою до Харкова учений зупиняється в Москві, де зустрічається із Сергієм Корольовим, який запропонував йому вакантне місце головного теоретика ГІРДу - майбутньої колиски радянської космонавтики. Та Ю. Кондратюк делікатно відмовляється, розуміючи, як усіх працюючих подібних лабораторій перевіряли відповідні органи  до десятого коліна.

 Для розробки проекту Кримської вітрової електростанції і виготовлення робочих креслень Харківська проектна група була переведена в Москву, де створюється проектна контора з виконання даного завдання. Головним інженером було призначено П. К. Горчакова, його заступником – Ю. Кондратюка.

 При розробці проекту ВЕС упроваджено багато нових конструктивних рішень у будівельних конструкціях, у синхронності роботи механізмів, а також вирішено питання паралельної роботи ВЕС із місцевою електромережею.

 У 1936 р. почали практичне впровадження робочих креслень: на пагорбі Бедене-Кир спорудили підп'ятник, у який передбачалось установити поворотну башту ВЕС. Неприємність виникла раптово. 18 лютого 1937 р. трагічно загинув головний куратор - керівник і помічник нарком Серго Орджонікідзе.

 Проект і будівництво Кримської ВЕС законсервували, а проектну групу переформували в проектно-експериментальну контору зі створення малопотужних вітрових електроустановок, начальником призначили Ю. Кондратюка. Тут він пропрацював до початку війни.

 Через багато років інженери М. В. Нікітін і Б. Злобін заклали у проект будівництва Останкінської вежі багато конструктивних рішень, які запропонував Ю. Кондратюк при будівництві вітрової електростанції.

 Дивлячись на Останкінську телевежу, як на чудо інженерної думки, ми повинні пам'ятати, що у її створенні є значний вклад і нашого геніального земляка - Ю. В. Кондратюка.

 Мирну творчу працю геніального інженера, можна сказати самоука, обірвала війна. Юрій Васильович мав "броню" і міг не йти на фронт. Але він записався добровольцем у Московське ополчення. Через те, що не стояв на обліку у військкоматі як військовий спеціаліст, був зарахований рядовим у роту зв'язку 21-ї дивізії народного ополчення.

 У довідці ЦАМО СРСР №9/15333 від 13.07.93 р. вказано: "Рядовий 1281 стрілецького полку 60 стрілецької дивізії Кондратюк Юрій Васильович... загинув 25.02.42 р. в с. Кривцово Болховського р-ну Орловської обл., місце захоронення не вказано. Підстава: ЦАМО... д. 51/27 Т. 4-93 Г.    Начальник відділу Абрамов".

 Академік, двічі Герой Соціалістичної Праці В. П. Глушко, який брав активну участь у розробці ракетної техніки, писав, що поруч із працями Ціолковського "с большим интересом мы изучали богатую новими идеями замечательную книгу Ю. В. Кондратюка" Незважаючи на великий вклад Ю. В. Кондратюка в наукову космонавтику, до початку запуску ракет у космос ніхто з широкого загалу про нього не знав. Між Радянським Союзом і США увесь післявоєнний період ішло змагання за першість в освоєнні космічного простру.

       Американські вчені знайшли в Бібліотеці Конгресу книжку Ю. В. Кондратюка, у якій розроблені і траєкторія (траса Кондратюка), й орбітальні лабораторії, і посадка апаратів на Місяць та інші планети Сонячної системи, і розрахунки польоту людини до інших планет, яким має бути пальне для ракет, скафандр космонавта та інше.

 Використавши свої напрацювання й розробки Ю. В.  Кондратюка, американці. здійснили посадку на Місяць. У Флориді (США) на космодромі встановлено пам'ятник, де висічені імена вчених й астронавтів, причетних до польоту на Місяць, там є ім'я й нашого земляка Ю. В. Кондратюка.

Поступово утверджується велике значення його наукових робіт в освоєнні космічного простору.