Тема : Розвиток критичного мислення на уроках історії, правознавства, іноземної мови. Бондажевський П.М.

Мета:  з'ясування методичних умов ефективного розвитку критичного мислення учнів у процесі навчання історії, правознавства, іноземної мови. в сучасній школі.

Розвиток критичного мислення – це сучасна освітня технологія, розроблена американськими спеціалістами з педагогіки на основі узагальнення досвіду світової педагогіки та психології і виходячи із актуальних потреб системи освіти. З 1996 року поширюється разом Інститутом «Відкрите суспільство», Світовою Читацькою Асоціацією та Консорціумом Гуманної Педагогіки. Пройшла апробацію в школах Америки, Азії,  країнах Східної, Центральної Європи та СНД. У 1997 р. – Джінні Стіл та Курт Мередіт застосували модель навчання з трьох частин, фази якої називаються виклик, реалізація смислу та рефлексія. Раніше ця трьохфазна модель називалась актуалізація (передбачення), пошук інформації та рефлексія (1986 рік). Критичне мислення – складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях. Адже знання, що їх засвоює критично мисляча людина, постійно диференціюються  й систематизуються з точки зору ступеня їх істинності, вірогідності, достовірності.

Технологія розвитку критичного мислення пропонує набір конкретних методичних прийомів, які потрібні для використання на різних рівнях освіти (від дитячого садочка до ВНЗ), в різних предметних галузях, видах та формах роботи. Технологія розрахована не на запам’ятовування, а осмислений творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її розв’язання.

Суть технології: ненав’язливість, відсутність категоричності та авторитарності з боку вчителя, надання учневі можливості пізнати себе у процесі отримання знань.

 Розвиток критичного мислення можливий за виконання наступних умов:

учителем: прийняття різних ідей і думок; підтримка активності учнів у процесі навчання; підтримка впевненості учнів у тому, що їх зрозуміють; віра в кожного учня;

учнями: розвиток впевненості в собі і розуміння цінності своїх ідей та думок; активна участь у навчальному процесі; повага до різних думок.

Сучасна освітня технологія розвитку критичного мислення розв’язує задачі:

освітньої мотивації: підвищення інтересу до процесу навчання та активного сприйняття навчального матеріалу;

інформаційної грамотності: розвиток здатності до самостійної аналітичної та оцінювальної роботи з інформацією будь-якої складності;

культури письма: формування навичок написання текстів різних жанрів;

соціальної компетентності: формування комунікативних навичок та відповідальності за знання.

Основні фази педагогічної технології «Критичне мислення»

Виклик

Актуалізація, відтворення всього, що учень знає (десь щось чув, щось читав тощо) з даної теми. Дуже важливо, щоб учень на цій фазі сам визначав рівень своїх знань.

Активізація учня, напрямлена на свідомий, ґрунтовний та критичний підхід до розуміння нової інформації, активна участь у процесі навчання.

Формування особистого інтересу до теми з тим, щоб учень сам ставив собі мету навчання.

Види діяльності учнів: парна та групова мозкова атака, використання ключових слів, перехрещених логічних ланцюжків, поділ на кластери (смислові блоки), конструктивна таблиця "знаємо – хочемо знати - узнали” тощо.

Реалізація (осмислення)

Отримання нової інформації за умови постійної підтримки активності до навчання, інтересу до теми.

Осмислення нової інформації: задача вчителя – допомога в усвідомленні учнями власного розуміння матеріалу, сприйманні нового.

Співставлення нової інформації з власними знаннями.    

Види діяльності учнів: маркування тексту – прийом INSERT, складання таблиць (синтезу, "плюс – мінус – цікаво”, концептуальної таблиці), доповнення таблиці провідних та другорядних питань, робота з двочастинним щоденником тощо.

Рефлексія (самооцінка), або роздуми

Цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації;закріплення нових знань і активна перебудова уявлень у відповідності з новою інформацією.

Вироблення відповідного ставлення до матеріалу, що вивчається, виявлення ще незнаного – тем і проблем для подальшої роботи: активне переформулювання отриманої інформації сприяє формуванню особистого ставлення до нових знань.

Аналіз всього процесу вивчення матеріалу; обмін думками дає можливість розширити мовний простір і ознайомитись з іншими точками зору.

Види діяльності учнів ті самі, що й у попередніх фазах.

Навчання, що засноване на моделі «виклик – осмислення – роздуми (самооцінка)» з використанням певних прийомів, які сприяють розв’язанню задач, що виникають на кожній стадії, дає викладачу можливість:

чітко виділяти цілі навчання;

підвищити мотивацію навчання;

забезпечити активну навчальну діяльність;

забезпечити обробку інформації;

стимулювати зміни;

стимулювати роздуми;

давати можливість почути різні думки;

помагати задавати питання учням;

сприяти самовираженню та задіяти почуття і емоції учнів;

сприяти активній дискусії.

Ця технологія  допомагає перетворювати педагога з механічного поширювача інформації у справжнього партнера із процесу добування знань.

Тому, попри всю свою, здавалось би, суху технологічність, ця модель залишає педагогу широке поле діяльності для професійного зростання, і, що також важливо, для реалізації своїх власних якостей. Крім того, процес критичного мислення в даній технології чітко систематизований і представлений у вигляді алгоритму, що складається з певних етапів. Це дозволяє учням розуміти і послідовно застосовувати кожний етап, а також мати можливість визначити, на якому етапі розумової діяльності вони знаходяться. Це допомагає відслідковувати свій власний розумовий процес та керувати ним під час самостійного навчання. Абсолютно очевидно, що дана технологія спрямована як до учня, так і до вчителя.

Технологія розвитку критичного мислення дає учню:

вміння критично мислити;

вміння відповідно ставитись до власної освіти;

вміння працювати у співробітництві з іншими;

бажання і вмінні стати людиною, яка вчиться протягом всього свого життя.

Технологія дає вчителю:

вміння створювати в класі атмосферу відкритості та відповідального співробітництва;

можливість використати модель навчання і систему інших методик, що сприяють розвитку навичок критичного мислення і самостійності у процесі навчання;

стати практиком, який вміє грамотно аналізувати свою діяльність;

стати джерелом цінної та професійної інформації для інших вчителів.

Види роботи учнів і вчителя

Створення кластера – смислового блоку на основі ключових слів з теми.

Кластер

Постановка учнями запитань.

Цей прийом використовується, зазвичай, під час закріплення знань. Учитель пропонує учням після ознайомлення з текстом виділити головну думку, обговорити її і після цього поставити запитання. Цим прийомом можна активізувати слухання лекцій, захист робіт учнів тощо.

Дискусія (від лат. Discussio – розгляд) – обмін думками з певної проблеми.

Організація дискусії може бути пов’язана з груповою роботою. Результат дискусії залежить від ґрунтовного оволодіння учнями необхідною навчальною інформацією. Можлива схема проведення дискусії (пов’язана з груповою роботою):

	Постановка проблеми

Читання тексту з позначками – застосування прийому INSERT (інсерт). Цей прийом дає можливість по-новому працювати з текстом – повторити вже відоме, виділити нове, визначити питання для поглиблення тощо.

I варіант

INSERT:

I – interactive – самоактивізація – "v” – вже знав;

N – noting – нова інформація – "+” – нове;

S – system – системна розмітка  –  "–” – думав інакше;

E – effective – ефективна інформація –  "?” – не зрозумів, є питання;

R, T }- reading and thinking – читання та продумування.

Заповнена таблиця стає певним опорним конспектом з теми.

Створення синканів ( в рос. варіанті – сінквейнів) – у перекладі з франц. «поетичний п’ятирядник» - використовується під час підведення підсумків уроку, вивчення теми. В такий спосіб учень має можливість з великого обсягу інформації відібрати головне і подати його в стислій формі. Під час створення синкану повинні бути виконані певні умови, тобто він повинен мати певну форму, а саме:

1-й рядок – один іменник: головне, про що йдеться мова в даній темі;

2-й рядок – два прикметники: описують вивчене явище (подане в першому рядку);

3-й рядок – три слова: одне дієслово чи опис дії;

4-й рядок – чотири слова: фраза, яка передбачає особистісне ставлення до теми;

5-й рядок – одне – два слова: синонім до іменника в 1-му рядку.

Український учений, відомий дослідник проблеми критичного мислення О.В.Тягло вважає, що основними рисами критичного мислення є  такі вміння: робити логічні умовиводи;  приймати  обґрунтовані рішення; давати оцінку позитивних і негативних рис як отриманої інформації, так і самого розумового процесу; бути спрямованим на результат. Таке мислення характеризується контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю. Його використовують для розв'язування задач, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийняття рішень. Критично мисляча людина здатна ставити потрібні запитання, виділяти головне; визначати потрібну інформацію; розпізнавати необ'єктивні судження, відокремлювати факти від суб'єктивної думки, відокремлювати помилкову інформацію від правильної; визначати проблему; робити порівняння; виявляти причинно-наслідкові зв'язки; висувати варіанти рішення;  передбачати наслідки; знаходити й наводити аргументи; робити висновки та перевіряти їх на практиці.

Згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії найвищі бали виставляються за вияв учнем уміння мислити. Отже, першочерговою є потреба формувати у школярів уміння орієнтуватися в інформації, аналізувати її, узагальнювати, робити висновки тощо. Очевидно, особливого значення набуває формування критичного мислення у процесі вивчення історії. Звичайно, це потребує змін – створення відповідних умов під час навчання, змін у змісті матеріалу підручників, їх методичному апараті, методиці навчання, що сприятиме розвитку в учнів умінь і навичок критичного мислення.

На основі аналізу сучасних підручників робимо висновок, що вони незначною мірою зорієнтовані на розвиток критичного мислення, мають   обмежені можливості з погляду їх придатності для розвитку творчих здібностей школярів. Наприклад, у підручнику із всесвітньої історії  переважають запитання і завдання репродуктивного рівня – на відтворення фактів і найістотніших зв'язків (91%), не реалізовано диференційований підхід у їх складанні, відсутні запитання для актуалізації опорних знань учнів. Методичний апарат підручника не містить порад з організації певних видів діяльності учнів, інструкцій з виконання певного виду робіт, не передбачено роботу учнів з узагальнення матеріалу. Негативними аспектами залишається  подання авторами висновків до параграфів, що майже виключає аналітичну діяльність учнів. Автори не подають додаткову інформацію про визначних осіб, обмежуючись стислою інформацією про них у контексті подій. У виданні відсутні плюралістичні інтерпретації минулого,  джерела, що підкріплюють різні точки зору, що утруднює формування в учнів умінь і навичок формулювання власного бачення на основі різних точок зору, власної позиції, висловлення її та аргументації, а отже – і розвиток критичного мислення учнів. 

Система розвитку критичного мислення,  передбачає особливу структуру уроку: кожен урок повинен мати три фази – актуалізацію (передбачення), побудови (конструювання) знань та консолідації.